Втім, є одна неприємна особливість: щоб заправити метаном "Фольксваген" або будь-яку іншу іномарку, потрібний переходник від євро рознімання до російського заправного пістолета. Втратиш його - прийде штовхати машину руками, якщо витратиться й бензиновий резерв. Тому настільки дорогоцінний аксесуар я зберігав у кишені куртки, благо він невеликий.

Але основна причина непопулярності цих машин (крім їхньої більшої вартості) - слабко розвинена інфраструктура. Так-Так, мова про заправлення. Переклад транспорту на нові види палива, що задовольняють стандартам Євро V і Євро VI, передбачений концепцією довгострокового соціально-економічного розвитку РФ. ДО 2015 року можливості мережі заправлень природним газом у країні повинні зрости до 693 млн. м3 у рік.

До цього ж строку ВАТ "Газпром" повинне випустити 90 авто газу заправників для важкодоступних територій країни. Росія сьогодні на 12-м місці у світі по кількості машин, що працюють на природному газі. Метанові АГНКС, розташовані безпосередньо на трасі, зустрілися лише дві, обидві в Краснодарському краї. У Новоросійську метану немає взагалі, під Воронежем і перед Туапсе екологічна колона користувалася послугами мобільного авто газу заправника з гос номерами Адигеї (!).

Виходить, до Чорного моря доїхати на екологічно чистому метані практично неможливо. На пропан бутані ще туди-сюди, але однаково безупинно обчислювати в розумі, на скільки кілометрів вистачить газу, - заняття не для відпустки. Та й в 12-мільйонній Москві всього три заправні станції із природним газом, при тім що в Західній Європі переважна більшість автозаправних комплексів мають у своєму розпорядженні всі види пального (пропан-бутан, метан, бензин і дизельне паливо).

Настільки мала кількість станцій традиційно пояснюється монополією в цій області. Якщо коротко, позиція "Газпрому" така: спочатку автомобілі, що працюють на метані, потім під них вся інфраструктура. Авто виробники повторюють зворотне: побудуйте газозаправочные станції, і ми почнемо випускати відповідні авто. Суперечка цей ведеться ще із часів Радянського Союзу, однак конструктивного рішення немає.

Але люди тягнуться до "блакитного вогника" - це відчувалося при зустрічах з рядовими автомобілістами. Ті, хто розкусив всі переваги їзди на газі, уже не хочуть вертатися до бензину або солярки. Особливо водії невеликих вантажівок і комерсанти на "газелях". Загалом, домовляйтеся, добродії виробники визискувачі газовики постачальники палива! А сам газ, як у Європі, повинен стати предметом державної програми. Невідкладний нестаток уже виник.